(НЕ)захищені Законом

Деталі

Жорстоке побиття харківського оператора, смерть черкаського журналіста також внаслідок побиття – такими подіями тільки за останні два місяці поповнився список злочинів проти працівників ЗМІ. Чи можна запобігти такому самочинству? Як діяти в разі, якщо так сталося?

Загалом за п’ять місяців 2019 року в Україні зафіксовано 99 випадків порушень прав журналістів. Щороку на представників преси нападають близько 180 разів, з них розслідують лише приблизно 20 випадків – такого висновку дійшли в Інституті масової інформації.

Якщо казати офіційно, журналісти забезпечують конституційне право громадян на інформацію. По-простому – повідомляють людей про події, що відбуваються у країні та поза її межами, зрозумілою мовою.

Професійна діяльність журналістів регулюється законодавством, яке чітко визначає їх права та обов’язки, встановлює відповідальність за перевищення прав і невиконання обов’язків. Питання ж правового захисту творчих працівників ЗМІ залишається наразі актуальним – попри наявність норм закону, які мають їх захищати. Приміром, статтею 171 Кримінального кодексу за умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів передбачено покарання у вигляді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на термін до шести місяців, або обмеження волі на термін до трьох років.

Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, карається штрафом до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін до п’яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на термін до трьох років.

За посягання на життя і здоров’я журналіста, інші дії проти нього ті, хто вчинив такий злочин, мають відповідати за Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (стаття 17).

Незважаючи на це, необхідно додаткове правове забезпечення гарантій незалежної діяльності представників мас-медіа, яка в окремих випадках пов’язана з ризиками різного роду як для професійної гідності, честі, так і для здоров’я та життя.

Акцентуємо увагу:

1. Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з виконанням ним професійних обов’язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких само дій проти працівника правоохоронного органу.

2. Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів і технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

Норми права не завжди можуть захистити працівників засобів масової інформації від непередбачуваних наслідків дій, пов’язаних з їх професійною діяльністю. Тому слід хоча б більш-менш оцінювати ризики, на які можна наразитися (часто за власною ініціативою, прагнучи якомога краще виконати завдання редакції). Щоб підвищити захисну планку та зайвий раз убезпечити себе, можна порадити, окрім обов’язкової наявності журналістського посвідчення мати на одязі бейдж, який свідчить про належність до преси. Хоча його наявність і не вимагається (на відміну від посвідчення), можливо, це зупинить руку нападаючого.

Якщо прикрий випадок або злочин вже відбувся, перший крок – подати заяву в поліцію.

Законодавством не передбачено особливих вимог або встановленої форми заяви про вчинення злочину проти представника ЗМІ. Вона складається в довільній формі і має обов’язково містити:

  • прізвище, ім’я та по батькові, адресу й номер телефону постраждалого;

  • конкретні відомості про скоєння злочину и прохання особи прийняти й невідкладно зареєструвати заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а також розпочати за цією заявою досудове розслідування у формі попереднього слідства;

  • докази або вказівки на те, як їх отримати.

Варто при цьому пам’ятати, що за завідомо неправдиву інформацію про скоєння злочину передбачено кримінальну відповідальність.

В Єдиному реєстрі досудових розслідувань заява про вчинення злочину має бути зареєстрована протягом 24 годин.

Журналіст, як і будь-який інший громадянин, має право в 10-денний термін звернутися до суду із заявою про бездіяльність посадових осіб поліції.


Інформація про Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях:

Адреса: м. Харків, майдан Свободи, 5, 6 під’їзд, 3 поверх

Контактний телефон: (057) – 705 – 03 – 52

Всеукраїнська гаряча лінія правової допомоги 0-800-213-103

(цілодобово та безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів у межах України)

Офіційний веб-сайт: http://kharkiv.legalaid.gov.ua

   
© 2014 Харківський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | [email protected] legalaid.gov.ua